Від сусідської взаємодопомоги – до мережі громадської безпеки

Забезпечення громадської безпеки в умовах війни та повоєнного відновлення потребує консолідації зусиль органів влади, Національної поліції, ветеранів, органів самоорганізації населення та активних жителів громад. Лише постійний діалог і партнерська взаємодія дають змогу своєчасно виявляти проблеми, реагувати на виклики та формувати ефективні механізми запобігання конфліктам і правопорушенням.

Особливо важливо, щоб кожна зі сторін не лише виконувала власні функції, а й ставала частиною спільної системи безпеки, заснованої на довірі, відповідальності та взаємній підтримці. Саме така співпраця сприяє зміцненню згуртованості громади, підвищенню довіри до правоохоронних органів та влади і створює основу для безпечного життя та сталого відновлення громад.

На розв’язання вказаних завдань спрямована діяльність команди проєкту «Солідарна громадська безпека в умовах війни і миру: партнерство Нацполіції, жителів, ветеранів і влади», що реалізує в місті Одесі ГО «Одеський інститут соціальних технологій» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» та Фонду Східна Європа при фінансуванні Норвегії (Norad) та Швеції (Sida).

Перші заходи в межах проєкту відбулися за участі представників органів самоорганізації населення міста Одеси – будинкових, квартальних, мікрорайонних комітетів, для яких передбачена серія семінарів і навчальних модулів.

Саме ці структури мають важливе значення в системі громадської безпеки, оскільки вони є найближчою до людей ланкою взаємодії між жителями, органами влади та правоохоронними структурами. Через них можна краще визначити потреби конкретних територій, своєчасно виявляти проблеми, потенційні конфлікти та ризики, що виникають у громаді. Вони також сприяють налагодженню горизонтальних зв’язків між мешканцями, розвитку взаємодопомоги та відповідальності за спільний простір.

У воєнний час і в період відновлення така згуртованість особливо важлива, адже безпека громади залежить не лише від діяльності поліції чи влади, а й від готовності самих жителів взаємодіяти, підтримувати одне одного та долучатися до вирішення спільних проблем.

Перший навчально- практичний семінар «Створення мережі громадської безпеки на базі органів самоорганізації населення міста Одеси» відбувся в партнерській організації ГО ОІСТ – Одеській обласній бібліотеці імені М.С. Грушевського.

Команду проєкту на семінарі представляли його керівник, директор ГО ОІСТ Андрій Крупник, очільник ГФ «Муніципальна громадська безпека» та Благодійного фонду Миколи Пасічника Микола Стадник, правозахисники з ГО «Співдружність» на чолі з Валерієм Головко, представник «Червоного хреста» комунікаційна менеджерка Ольга Нагорнюк.

Антоніна Наконечна, голова Асоціації органів самоорганізації населення міста запросила на
захід керівників ОСН, також долучилися до навчальної програми інші громадські утворення.

Чому є важливими й практично корисними жителям методичні матеріали, що розроблюються на основі проведених семінарів для ОСН: що саме має робити кожен і кожна, яку роль виконує ОСН, як організовується взаємодія та який результат очікується – говорив керівник проєкту Андрій КРУПНИК, вітаючи учасників зустрічі. Окремо він зауважив: «Для Одеси й умов воєнного стану слід чітко розділяти спостереження та повідомлення з одного боку і силове реагування – з іншого. ОСН може бути механізмом комунікації та самоорганізації, але не повинен перетворюватися на паралельну поліцію».

Представники ОСН міста обговорювали й доповнювали основні правила громадської безпеки за місцем проживання. Основні меседжі виступів:

Знайте своїх сусідів і підтримуйте зв’язок із ними. Безпека на рівні громади починається з простого знання того, хто живе поруч. У кризовій ситуації сусід часто є першою людиною, яка може помітити проблему, повідомити про неї або надати базову допомогу. В цьому контексті доцільно:

•  знати найближчих сусідів по квартирі, поверху, під’їзду або сусідніх будинках;
•  обмінятися контактами з кількома сусідами, яким можна повідомити про небезпеку;
• знати, хто з мешканців може потребувати додаткової допомоги: люди похилого віку, особи з інвалідністю, маломобільні люди, сім’ї з малими дітьми;
•  домовитися, хто може перевірити стан таких людей під час тривалої відсутності електроенергії, зв’язку або після надзвичайної події;
• не поширювати персональні дані сусідів без їхньої згоди.

Роль ОСН в цьому напрямку підсумувала Антоніна НАКОНЕЧНА:
ОСН може допомогти сформувати мережу сусідської взаємодопомоги: визначити будинки, під’їзди, вулиці, контактних осіб та канали комунікації. Мета – формування ситуації, коли люди знають, до кого звернутися у разі виникнення проблеми. Також пані Антоніна наголосила: громадська безпека значною мірою залежить від уважності жителів. При виявленні небезпечного предмету (наприклад, уламок дрону) їх завдання – відійти на безпечну відстань, зафіксувати без ризику для себе обставини та повідомити компетентні служби. Один із ключових принципів усієї системи безпеки – не наражати себе на неї, а своєчасно, змістовно й точно повідомляти відповідні служби.

Експерти запропонували конкретну формулу таких повідомлень: наприклад, замість: «Біля будинку відбувається щось підозріле» краще передати:

«Біля будинку № __ на вул. __ приблизно о __ двоє невідомих намагалися відкрити двері технічного приміщення. Зараз перебувають біля входу. Фізичного конфлікту немає». Таке повідомлення значно корисніше для оперативного реагування.

Учасники семінару одноголосно погодилися з думкою про те, що в умовах воєнного часу надважливим є дотримання його умов. Адже наразі створюються додаткові ризики, тому звичайні правила громадської безпеки доповнюються правилами інформаційної та цивільної безпеки. Це означає, що мешканці повинні:

•  реагувати на сигнали повітряної тривоги, знати, де знаходиться найближче доступне укриття та маршрут до нього;
•  не торкатися уламків, невідомих предметів або потенційно небезпечних боєприпасів, не намагатися самостійно переміщати або знешкоджувати такі предмети;
•  не поширювати фото, відео чи повідомлення, які можуть розкривати роботу ППО, переміщення військових, точні місця влучань або інші чутливі дані;
•  користуватися інформацією з офіційних та перевірених джерел.

Особливо важливо пояснювати жителям, що «допомогти» після вибуху не означає бігти до місця події. Насамперед необхідно переконатися, що ти сам не потрапиш під повторну небезпеку, пожежу, обвал конструкцій чи інші ризики.

Актуальним в цьому питанні став навчальний модуль представника Червоного Хреста Дмитра БАБАЄВА, який інформував про ризики небезпеки вибухонебезпечних предметів та навчання з попередження ризиків.

Валерій ГОЛОВКО, голова ГО «Співдружність» у своєму виступі зупинився на необхідності взаємодопомоги в надзвичайних ситуаціях, зазначивши, що сусідська взаємодопомога повинна бути організованою заздалегідь, а не створюватися в момент виникнення надзвичайної ситуації. Були запропоновані практичні кроки: на рівні будинку або вулиці треба визначити хто може допомогти літнім людям; хто може допомогти маломобільним мешканцям; хто має можливість допомогти сім’ям із маленькими дітьми; де збираються мешканці після евакуації; як передається інформація при відсутності мобільного зв’язку; хто може перевірити спільні приміщення після аварійної ситуації; хто контактує з відповідними службами від імені мешканців. «При цьому необхідно уникати практики, коли одна людина стає «відповідальною за всіх». Доцільніше мати кількох координаторів і резервний канал зв’язку», – наголосив правозахисник.

Про особливу увагу, яка має приділятися спільному простору – як у багатоквартирних будинках,
так і в приватному секторі – зауважив керівник штабу Громадського формування «Муніципальна громадська безпека» Микола СТАДНИК, підкресливши, що безпека квартири значною мірою залежить від безпеки всього будинку. Запропоновані такі кроки:

•  не залишати відчиненими вхідні двері, технічні приміщення, підвали, горища та інші місця обмеженого доступу;
•  не впускати до будинку незнайомців без з’ясування мети їхнього візиту;
•  повідомляти відповідальних осіб про несправність домофона, замків, освітлення, камер спостереження, пожежного обладнання;
•  не захаращувати сходові клітини, коридори, евакуаційні виходи;
•  створити будинкову групу оперативного зв’язку та визначити 1-2 координаторів, через яких можна швидко передавати перевірену інформацію;
•  за можливості організувати взаємодію ОСН/ОСББ з дільничним офіцером поліції, офіцером громади та місцевим громадським формуванням.
• Для приватного сектору з практики діяльності Миколи Стадника наголошено на ключовому значенні сусідської взаємодії на рівні вулиці або кварталу. Доцільно:
•  забезпечуйте справність воріт, хвірток, замків і зовнішнього освітлення;
•  не залишати без нагляду відкриті господарські приміщення, інструменти та інше цінне майно;
•  домовлятися із сусідами про взаємне спостереження за будинками під час тривалої відсутності господарів;
•  звертати увагу на незнайомі автомобілі та осіб, які тривалий час перебувають біля будинків або цікавляться помешканнями сусідів, не влаштовуючи самостійних перевірок чи затримань;
•  не допускати заростання та захаращення територій, які погіршують оглядовість і створюють небезпечні місця;
•  визначити на кожній вулиці або кварталі контактну особу з питань безпеки, бажано через відповідний ОСН;
•  створити сусідські групи оперативного зв’язку та алгоритми дій при пожежі, обстрілі, підозрі на проникнення, появі підозрілого предмета чи зникненні людини;
•  налагодити контакт із дільничним офіцером поліції та, де це можливо, з громадським формуванням, яке діє на цій території.

Завершуючи навчання, учасники семінару підсумували, що запропоновані правила мають навчати не лише особистої, а саме солідарної громадської безпеки – переходу від «моя квартира/мій будинок» до «наш під’їзд – наш будинок – наша вулиця – наш мікрорайон». В цьому ланцюжку ОСН стає інфраструктурою локальної самоорганізації та комунікації з питань безпеки, принцип діяльності якої полягає в тому, що мешканці не замінюють професійні служби – вони допомагають системі безпеки швидше побачити проблему, правильно передати інформацію та організувати взаємодопомогу на місцевому рівні.

Таким чином, ОСН можуть виступати важливим посередником і партнером у системі громадської безпеки, допомагаючи поєднати можливості державних інституцій із ресурсами та ініціативами самих громадян. Їхня активна участь сприяє підвищенню безпеки, заснованої на довірі, партнерстві, своєчасному реагуванні та спільній відповідальності.

Матеріал підготовлений у межах Проєкту «Імпульс», що реалізовується Міжнародним фондом «Відродження» та Фондом Східна Європа за фінансування Норвегії (Norad) та Швеції (Sida). Зміст матеріалу не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження», Фонду Східна Європа, Уряду Норвегії та Уряду Швеції.